Артеріальна гіпертензія та атеросклероз

Кількість годин: 5.

Місце проведення: навчальна
кімната, лікарняні палати.

Мета: дати
студентам уявлення про патогенез,
морфологію, клініку, діагностику,
традиційні та сучасні методи лікування,
вторинну та первинну профілактику
атеросклерозу та його осно­вних
клінічних проявів.

Професійна орієнтація студентів.

У структурі захворюваності, інвалідності
та смертності дорослого населення перше
місце займають хвороби серцево-судинної
системи. У структурі смертності громадян
України серцево-судинні захворювання
(ССЗ) також посідають перше місце (62,5%).
В переважній кількості випадків основою
їх патогенезу є атеросклеротичне
ураження кровоносних судин, що зумовлює
в 66,6% розвиток ішемічної хвороби серця
(ІХС), а в 21,5% — цереброваскулярних
захворювань. Експериментальні,
епідеміологічні та клінічні дослідження,
проведені за останні 50 років, виявили
тісний зв’язок між порушенням ліпідного
спектру (дисліпідеміями) і розвитком
атеросклерозу. В українській популяції
підвищення рівня загального холестерину
в працездатному віці відзначається в
середньому в 50% випадків. Атеросклероз
(АС) — проблема медицини XXІ століття.

Базовий рівень знань та
вмінь
.

Студент повинен знати:

1. Будову серця й артерій.

2. Основні функції серця.

3. Порушення ліпідного обміну.

4. Анатомічні та гістологічні зміни в
судинах при АС, стадії формування
атеросклеротичної бляшки.

5. Фактори ризику АС.

6. Методики обстеження кардіологічних
хворих.

7. Механізми розвитку окремих синдромів
при патології серця.

8. Основи електрокардіографічної
діагностики захворювань серцево-судинної
системи.

9. Основні групи гіполіпідемічних
препаратів та механізм їх дії.

Студент повинен уміти.

1. Збирати анамнез при ураженні серця
та артерій АС.

2. Виявити об’єктивні ознаки шляхом
огляду, пальпації, перкусії, аускультації.

3. Оцінити результати лабораторних та
інструментальних обстежень у хворих
на АС.

4. Сформулювати попередній діагноз.

Програма самопідготовки студентів:

1. Визначення АС, його етіологія і
патогенез.

2. Фактори ризику АС. Типи гіперліпідемій
за Фредріксоном.

3. Класифікація АС.

4. Клінічні прояви АС залежно від
локалізації АС.

5. Діагностичні критерії АС.

6. Диференційна діагностика АС із
недостатністю клапанів аорти.

7. Диференційна діагностика АС із
стенозом гирла аорти.

8. Визначення ризику загальної
серцево-судинної смертності за допомогою
системи SCORE.

9. Лікування АС.

10. Первинна та вторинна профілактика
АС.

Тести для початкового контролю знань.

1.
Найбільш
атерогеними ліпідами плазми крові
являються:

— *Ліпопротеїни низької щільності;

— Загальний холестерин;

— Тригліцериди;

— Хіломікрони.

2. Фенотип
гіперліпопротеїнемій з низьким рівнем
атерогеності є:

— *V;

— III;

— II a;

— II b.

3.
Оптимальний
рівень загального холестерину згідно
Рекомендацій Європейського товариства
кардіологів (2003) є:

— *< 5,2 ммоль/л;

— < 6,2 ммоль/л;

— < 4,5 ммоль/л;

— < 8,1 ммоль/л.

4.
Найважливішим
фактором ризику розвитку атеросклерозу
є:

— *Тютюнопаління;

— Вік;

— Постменопауза;

— Нераціональне харчування.

5.
Найбільш рання стадія
формування атеросклеротичної бляшки:

— *Накопичення у стінці судини ліпопротеїнів;

— Лейкоцитарна інфільтрація та формування
ксантомних клітин;

— Накопичення гладком’язових клітин ;

— Утворення кальцинатів у стінці судини.

6.
Найбільш виражені
аускультативні зміни при атеросклерозі
аорти знаходять:

— *У II міжребір’ї справа від груднини;

— У II міжребір’ї зліва від груднини;

— В проекції верхівки серця;

— У точці Боткіна-Ерба.

7.
Для атеросклерозу
ниркових артерій характерний синдром:

— *Гіпертензивний;

— Нефротичний;

— Гострої ниркової недостатності;

— Нефрітичний.

8. Для виявлення
звуження просвіту артерій найбільш
інформативним є метод:

— *Ангіографії;

— Ультразвукового дослідження;

— Доплерультразвукового дослідження;

— Реовазографії.

9.«Золотим
стандартом» в лікуванні гіперліпопротеїнемій
є:

— *Статини;

— Фібрати;

— Препарати нікотинової кислоти;

— Секвестранти жовчних кислот.

10. При лікуванні
статинами насамперед треба контролювати
показники:

— *Ферментів печінки;

— Креатинину та остаточного азоту;

— Загального білку крові;

— Електролітів крові.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

  • #
  • #
  • #
  • #
  • #
  • #
  • #
  • #
  • #
  • #
  • #

Источник

Гіпертонія (артеріальна гіпертензія) — без перебільшення найпоширеніша хвороба на земній кулі. Всесвітня організація охорони здоров’я підрахувала, що від неї страждає близько 1 млрд осіб. У Україні ж, за статистикою, гіпертонічна хвороба вражає 44% працездатного населення. У народі її прояв називають «підвищеним тиском». Багато людей страждають від нього вже після 40 років. При якісній діагностиці та своєчасній терапії артеріальний тиск контролюють, а прояви гіпертонії знижують до мінімуму. В іншому ж випадку вона може викликати небезпечні ускладнення на серце, судинну систему, нирки та ін. органи. У їх числі інсульти і інфаркти. Не ризикуйте і звертайтеся до фахівця при перших проявах захворювання.

Артеріальна гіпертензія — що це?

Основний прояв артеріальної гіпертензії — це підвищення артеріального тиску (АТ) починаючи з показника в 140/90 мм рт. ст. Вчені не можуть точно відповісти на питання про природу захворювання. Тому в медицині прийнято термін «есенціальна артеріальна гіпертензія», тобто не має ясного походження. За даними ВООЗ, на неї припадає до 96% всіх випадків гіпертонічної хвороби.

У людському організмі діє механізм регулювання артеріального тиску. Під впливом різних змін його робота порушується. Ці зміни відбуваються в нервовій системі, судинах, тканинах серця, нирок. Причинами служать нервове перенапруження, стреси, нездоровий спосіб життя, неправильне харчування (особливо безконтрольне споживання солі). А також вікові зміни, що негативно впливають на ендокринну систему, структуру судин, еластичність тканин і т.д.

Доведено, що артеріальна гіпертонія передається генетично. Тому людям, які мають близьких родичів по висхідній лінії, що страждають від цієї недуги, варто особливу увагу приділяти профілактиці і вчасно проходити діагностику.

Гіпертонічна хвороба може проявлятися вже в підлітковому віці, хоча це досить рідкісне явище. Найбільш характерним вважається розвиток у чоловіків в період між 40 і 50 роками, а у жінок — після 50. Найчастіше це люди з метаболічним синдромом, підвищеним вмістом холестерину і глюкози в крові, надмірною вагою. У більшості спостерігаються ознаки ожиріння, цукрового діабету.

Симптоми і ознаки артеріальної гіпертензії

Кожна людина повинна знати, як «веде» себе гіпертонія. Симптоми захворювання, на жаль, можуть надзвичайно слабо проявляти себе на початковій стадії. Нерідко хвороба діагностують під час планового відвідування терапевта.

Зверніть увагу на ряд ознак, які свідчать про необхідність медичної допомоги. Зверніться до лікаря, якщо:

  • відчуваєте напади слабкості і запаморочення, супроводжувані потемніння в очах (це свідчення порушень кровообігу в мозку);
  • з’являється двоїння в очах, різні «мушки», гострота зору знижується, а потім відновлюється;
  • руки і ноги (особливо пальці) німіють, вас б’є озноб, а говорити стає важко;
  • вас часто мучать болі в потилиці, голова стає важкою і «пульсує», в вухах шумить;
  • ви відчуваєте почастішання серцебиття навіть без особливих причин, з’являється задишка при фізичних навантаженнях;
  • до вечора кінцівки можуть набрякати, надлишок рідини накопичується в кистях рук, пальцях, підвищується пітливість.

Основна ознака гіпертонії — артеріальний тиск вище 140/90. Намагайтеся частіше контролювати цей показник.

При розвитку артеріальної гіпертензії симптоми ускладнюються за рахунок структурних змін тканин серця (міокарда), аорти, артерій та ін. судин. Пацієнта можуть мучити тривалі болі в серці (стенокарді , серцева астма), які в ряді випадків передують інфаркту міокарда. Непоодинокі й головні болі (якщо вражені судини головного мозку), що свідчать про ризик інсульту.

На пізніх стадіях, крім серця і головного мозку, зазвичай страждають нирки і органи зору. Розвивається уремія, можливий набряк легенів, розшарування аневризми аорти, відшарування сітківки ока.

Який лікар лікує гіпертонію (артеріальну гіпертензію)?

В основному, лікування гіпертонії проводять кардіолог або терапевт. Проблемами з внутрішньочерепним тиском займається невропатолог. Це ті лікарі, які спеціалізуються на зниженні тиску. Однак вам може знадобитися додаткова допомога.

При виявленні проблем з ендокринною системою, діагностуванні метаболічного синдрому, цукрового діабету пацієнт проходить лікування у ендокринолога. Функціональні зміни в серцевому м’язі зажадають консультації у аритмолога, судинного хірурга та ін. вузьких фахівців.

Причини гіпертонії і її прояви

Найчастіше хвороба розвивається на тлі метаболічного синдрому. Причин для його появи надзвичайно багато: малорухливий спосіб життя, стреси, шкідливі звички і т.д. Даний синдром полягає в проблемах з обміном речовин, надлишком холестерину, глюкози в крові, які незмінно ведуть до погіршення прохідності кровоносних судин.

Їх стінки втрачають еластичність, на них накопичуються холестеринові бляшки, кров стає більш в’язкою. При збереженні того ж об’єму крові вона не може нормально циркулювати по судинній системі — тиск збільшується. У свою чергу збільшення тиску на стінки судин сприяє їх подальшому витонченню, руйнування, утворення аневризм, розвитку атеросклерозу.

З перебігом захворювання тканини серця зазнають змін: збільшується лівий шлуночок, розширюються камери, товщають стінки судин і т.д. В даному випадку лікарі діагностують гіпертонічну хворобу серця. Вона надзвичайно підступна, так як при ній виникають структурні зміни важливих судин, зокрема, аорти, що може привести до її розриву.

Артеріальна гіпертензія на більш пізніх стадіях характеризується потовщенням стінки і зменшенням прохідності основних артерій. Нерідко страждають коронарні артерії, що живлять тканини серця. В цьому випадку гіпертонію доповнюють симптоми серцевої недостатності.

Причинами виникнення гіпертонічної хвороби стають не тільки вікові або генетично обумовлені зміни всередині організму, але і зовнішні чинники. В основному вони пов’язані зі стресами, а також шкідливими звичками — прихильністю до алкоголю, паління, жирної і калорійної їжі, солі. У ряді випадків до гіпертонії може привести недостатній обсяг магнію в організмі.

Крім есенціальної артеріальної гіпертензії, відомі ниркова (на неї припадає 4% всіх випадків) і ендокринна (0,4%). Досить рідкісними є стресова, неврологічна та гемодинамічна гіпертонії. До них належать випадки з пухлинами гіпофіза, надниркових залоз, отруєннями отруйними речовинами (наприклад, ртуттю, свинцем).

Причини гіпертонії у жінок

Часта причина для розвитку гіпертонії у молодих жінок — вагітність. Зазвичай тиск підвищується при наявності основного захворювання, пов’язаного з роботою серця, судин, нирок і ін. Відомо, що у 5% молодих жінок артеріальний тиск піднімається через прийом протизаплідних засобів. Тому слід обов’язково консультуватися з цього приводу з профільним лікарем.

Жінки більше за чоловіків схильні до гіпертонії внаслідок гормональних змін в організмі, які відбуваються після 50 років. Саме тому жіноча захворюваність в цьому віці перевищує чоловічу.

Есенціальна артеріальна гіпертензія

Вище ми сказали, що на частку даного виду гіпертензії припадає 96% гіпертонічних хвороб.

Найчастіше на I стадії вона не супроводжується жодними симптомами, крім підвищення артеріального тиску. З цієї причини більшість пацієнтів вважають за краще не звертатися до лікаря, а займатися самолікуванням, пробуючи різні «таблетки від тиску». В клініку їх приводять вже різні ускладнення.

Одним з них є періодичні гіпертонічні кризи. Їх викликають перенапруження фізичного або емоційного характеру. Багато людей реагують на зміну погоди.

Під час кризів на період від кількох годин до кількох днів:

  • різко піднімається артеріальний тиск;
  • виникають сильні головні болі, які погано знімають ліки;
  • пацієнтів турбує жар, прискорене серцебиття;
  • може виникати блювота;
  • зір погіршується;
  • самі пацієнти можуть відчувати збудження і апатію;
  • у важких випадках можлива втрата свідомості.

Наслідки сильного гіпертонічного кризу — порушення кровообігу в тканинах серця, головному мозку.

Есенціальна артеріальна гіпертензія носить хронічний характер, тому лікарська терапія проводиться довічно. Пропуск прийому тягне серйозні погіршення.

Ступеня гіпертонії і її класифікація

Відома класифікація артеріальної гіпертензії за ступенями (стадіям) розвитку.

Гіпертонія 1 ступеня: симптоми і лікування

Це найбільш часта форма захворювання, яка діагностується у 75% пацієнтів з даним захворюванням. Найчастіше єдиним симптомом стає підвищення артеріального тиску після психоемоційних або фізичних навантажень. Показники коливаються в межах 90-100 / 140-160 мм. рт. ст. Причому тиск досить швидко знижується до нормальних показників при сприятливих умовах.

Хвороба протікає досить мляво, і пацієнти схильні ігнорувати її. При своєчасному лікуванні ускладнень не виникає, а стан пацієнтів стабілізується на роки. При відсутності лікування здоров’я може значно погіршитися за короткий термін — буквально за один-два дні. Результатом може стати серцева недостатність, інфаркт, інсульт.

Гіпертонія 2 ступеня: симптоми і лікування

Показники АТ збільшуються до 100-110 / 160-180 мм. рт. ст. Стабілізувати його важко, навіть якщо пацієнт знаходиться в стані спокою. У нього часто болить голова, «ниє» серце, турбують задишка і запаморочення, він погано спить.

При гіпертонії 2 ступеня дисфункція вражає внутрішні органи — в основному, серце, головний мозок і нирки. Небезпека даного захворювання в тому, що діагностувати його складно, і звичайні аналізи крові і сечі можуть не дати уявлення про небезпеку, яка підстерігає пацієнта. Необхідно більш розгорнуте і глибоке обстеження. Зокрема, один із симптомів 2 ступеня захворювання — підвищений креатин в плазмі крові.

Хворому проводять медикаментозну терапію, регулюють режим харчування, фізичних навантажень.

Гіпертонія 3 ступеня: симптоми і лікування

Тиск може перевищувати небезпечний показник в 180/100 мм. рт. ст. Відбуваються негативні відхилення в структурі судин і органів, прогресуючі надзвичайно швидко. Лікарі діагностують атеросклероз, ризик інфаркту, інсульту.

Суб’єктивно хворий відчуває:

  • порушення слуху, зору;
  • задишку;
  • напади сильного серцебиття;
  • сильні головні болі;
  • проблеми з пам’яттю.

Різко погіршується функціонування нирок, серця. На цій стадії лікування носить терміновий і невідкладний характер і може полягати не тільки в терапії, але і в хірургічних методах.

Діагностика гіпертонії (артеріальної гіпертензії)

Призначити правильне лікування при симптомах артеріальної гіпертензії можна тільки після об’єктивної і глибокої діагностики.

  • Протягом 1-2 тижнів необхідно контролювати артеріальний тиск. При необхідності проводять добове моніторування АТ (ДМАТ)
  • Необхідний ряд інструментальних та лабораторних обстежень: різні види ЕКГ (в тому числі стрес-ЕКГ), УЗД серця, нирок. Вони виявлять основне захворювання або зміни в органах.
  • Обов’язковими є аналізи крові на холестерин, К і Na, аналіз печінкових показників.
  • Хворого консультують офтальмолог, ендокринолог та невролог.
  • Особливу увагу приділяють обстеженню стану судин пацієнта. Проводять ультразвукову доплерографію судин головного мозку, дуплексне сканування брахіоцефальних артерій.
  • При підозрах на порушення в роботі серця пацієнта направляють на кардіоритмографію, реографічні дослідження, комп’ютерну сфігмоманографію.

Як правильно виміряти тиск?

  • Виміряйте АТ не менш ніж через півгодини після прийому їжі, фізичної активності, куріння.
  • Безпосередньо перед виміром відпочиньте 5-10 хвилин, спорожніть сечовий міхур.
  • Сядьте в зручне положення, обіпріться спиною, ноги поставте на підлогу рівно, не схрещуючи їх.
  • Звільніть плече від одягу, руку покладіть на стіл.
  • Виміряйте тиск на одній руці, потім на другій. У нормі вони не розрізняються більш ніж на 5 мм. рт. ст.
  • Другий раз проведіть вимір на тій руці, де в перший раз він був вищим.
  • Розрахуйте середній показник між руками.

Лікування артеріальної гіпертензії

Основна мета лікування — уникнути впливу підвищеного артеріального тиску на роботу внутрішніх органів. Цей ризик є навіть у людей, які не помічають явних симптомів недуги.

Як лікувати гіпертонію на ранньому етапі? Основне лікування — в підтримці здоров’я немедикаментозними способами: дієтою, вправами, роботою зі стресами.

Лікування гіпертонії у літніх людей проводиться за допомогою медикаментів:

  • інгібіторів АПФ;
  • діуретики;
  • бета-блокаторів;
  • антагоністів кальцію.

Грамотно підібрана кваліфікованим лікарем комбінація ліків дозволить ефективно контролювати артеріальний тиск протягом довгих років. Додатково призначають препарати, що усувають причини або наслідки гіпертонії.

Дієта при гіпертонії (артеріальної гіпертензії)

Рясне харчування з надмірною кількістю солі створює навантаження на серцево-судинну систему, затримує виведення рідини з організму. Харчування при гіпертонії (підвищений тиск) — це дотримання строгих правил:

  • дробовий прийом їжі в невеликих кількостях до 5 разів на день;
  • вечерю не менше ніж за 2 години до сну;
  • раціон повинен бути різноманітним і відповідати потребам організму.

Універсальних дієт не існує. Набір продуктів, їх кількість підбирає фахівець в кожному конкретному випадку в залежності від стану здоров’я пацієнта, його способу життя і т.д.

Профілактика артеріальної гіпертензії

Важливу роль відіграють при гіпертонії харчування, помірні фізичні навантаження, відмова від шкідливих звичок, нормалізація маси тіла і зниження вживання солі (до 5 г / добу). Не слід піддавати себе психоемоційних навантажень. Постійно контролюйте показники артеріального тиску і регулярно відвідуйте лікаря.

Як вилікувати гіпертонію (артеріальну гіпертензію)?

Суворо кажучи, гіпертонію вилікувати неможливо — це хронічна хвороба. Однак можна підтримувати АТ в нормі і уникнути небезпечних ускладнень у вигляді ураження життєво важливих органів.

Для цього чоловікам після 40 років, а жінкам після 45 необхідно регулярно проходити медичні огляди, стежити за АТ і консультуватися з терапевтом або кардіологом. Пам’ятайте, що тільки своєчасно виявлене захворювання несе мінімум небезпеки для вашого життя. А затягування зі зверненням до лікаря збільшує ризик багаторазово.

Источник